Бутірометри. Види та застосування

Бутирометр (від латинських слів butyron – олія та metroo – вимірюю) – простий прилад для вимірювання вмісту жиру в продуктах кількісним способом, заснованим на простих хімічних реакціях. Цей метод дуже наочний і має такі переваги:

 ●  підходить для будь-яких жировмісних продуктів;

 ●  не вимагає дорогого обладнання та реактивів;

 ●  прилади не потребують калібрування, компактні і дозволяють здійснювати проби навіть поза лабораторією,

безпосередньо з виробництва;

 ●  дає швидкий результат з точністю до 0,02-0,2%, що достатньо більшості досліджень.

 ►  Види

На сьогоднішній день використовується кілька типів бутірометрів.

 ●  Одним із найточніших є ареометричний апарат Сокслета (Soxhlet). Його конструкцію розробив ще 1879 німецький хімік Франц фон Сокслет. Історично це була перша модель жироміра. І що цікаво, вона практично без змін використовується і досі.

Апарат складається з екстрактора (циліндричний посуд з двома трубками), приймальної колби та зворотного холодильника. Прилад дозволяє виділити з продукту і відстояти в спирто-ефірному середовищі жировий потік, який потім за допомогою насоса-груші переносять у скляну колбу зі шкалою, що дозволяє оцінити його об'єм (в % або мл). Цей спосіб має високу точність (похибка до 0,02%), досить простий, універсальний (дозволяє виміряти вміст жиру в будь-яких продуктах - від молока до печива), але вимагає близько 10-12 годин на аналіз однієї проби. Тому сьогодні він застосовується переважно при контрольних вимірах у лабораторіях для точного контролю та перевірки зразків продукції.

Для більш оперативного контролю на виробництві та молочних станціях, як правило, застосовується метод Гербера (кислотний метод), в якому для поділу досліджуваного продукту на жир і твердіший осад використовують реакцію з концентрованою сірчаною кислотою та ізоаміловим спиртом.

 ●  Для реакції застосовується бутирометр, що є скляною колбою, одна частина якої більш вузька, довга і запаяна на кінці, а друга відкрита і ширша. У цей прилад поміщають продукт, що досліджується (наприклад, молоко), і додають реактиви. Для прискорення реакції суміш підігрівають на водяній бані, потім прокручують на центрифузі. В результаті жир, як легша фракція, збирається у верхній частині трубки.

 ►  Як користуватися?

Розглянемо алгоритм роботи із сучасним кислотним бутирометром з прикладу аналізу проби свіжого молока. Для інших продуктів послідовність кроків буде однакова, можуть відрізнятися лише рекомендований обсяг продукту і реактивів, що додаються (ці параметри можна дізнатися з супровідної документації або інструкції). Сам прилад повинен мати відповідний розмір та шкалу.

1. У колбу-бутирометр акуратно заливають сірчану кислоту. Для аналізу молока потрібно 10 мл реактиву.

2. Далі в посудину спеціальною піпеткою доливають пробу продукту (11 мл свіжого молока).

3. Додають ізоаміловий спирт (1 мл).

4. Прилад щільно закупорюють гумовою пробкою. Для цього використовують спеціальні пробки – двоконусні.

5. Фіксуючи пробку великим пальцем, колбу трохи струшують, щоб реактиви змішувалися. При цьому колба починає сильно нагріватись, тому її утримують через рушник.

6. Бутирометр у спеціальному штативі поміщають у спеціальну модель водяної лазні, забезпечуючи протягом 3-5 хвилин термостатування за 65-70°С.

7. Потім бутірометри з розчином центрифугують протягом 5 хвилин.

8. Після вилучення з центрифуги пробірки знову нагрівають протягом 2-3 хвилин у водяній бані при 65-70°С.

9. Виймають бутірометр з водяної лазні і, тримаючи його пробкою вниз, оцінюють розмір жирового шару за шкалою.